Проблема в тому, що люди здебільшого плутають любов та прив’язаність, вважаючи, що вхопитися і триматись за когось - це показник - того що ми любимо, хоча насправді це просто прив’язаність, яка завдає болю. Адже чим більше ми тримаємо, тим більше боїмося втратити, а якщо ми втратимо - то, звичайно ж, ми будемо страждати.
Прив’язаність говорить: я люблю вас, тому зробіть мене щасливим. Справжня любов говорить: я люблю вас, тому я бажаю вам щастя. Якщо це буде щастя зі мною - відмінно. Якщо без мене - я не заважатиму.
Прив’язаність - це як дуже сильні обійми, а справжня любов - це дуже обережний дотик, ніжний і дбайливий, який дозволяє відносинам - розвиватися, а не душить їх. Але люди не розуміють цього, тому що думають, що чим сильніше тримаються за когось, тим більше проявляють турботи, але це зовсім не так.
Насправді, вони так - міцно тримаються зі страху за самих себе.
Будь-які відносини, які мають за мету заповнення власних пустот за допомогою іншої людини, неминуче будуть складними. В ідеалі люди повинні сходитися, будучи самостійними і цілісними, та цінувати це ж в інших людях.
Але в житті відбувається швидше так: люди очікують від інших, що вони забезпечать їх метою і сенсом, який самі створити не в змозі...
Це тягне за собою безліч проблем.
Серед іншого, проекція романтичних ілюзій на реальне життя, чекаючи від інших відповідності своїм мріям, ідеалам і романтичним фантазіям. Але ні одна людина не може ідеально вписатися в ці рамки!
Як тільки ви це усвідомите - то зрозумієте, що інші не принци і не Попелюшки, а звичайні люди, які теж хапаються за стосунки!
Поки ми не побачимо їх такими, якими вони є, і доки вони не сподобаються нам без призми наших мрій та ілюзій - це будуть дуже складні відносини.